jueves, 31 de diciembre de 2015

Η κοπή της Αγιοβασιλόπιιτας στο Φανάρι

Στο Γενικό Πρόξενο της Ουκρανίας έτυχε το «φλουρί» της Αγιοβασιλόπιττας της Πατριαρχικής Αυλής, που ευλόγησε και έκοψε τ...

Posted by Sacra Metrópolis de España y Portugal - Patriarcado Ecuménico on Jueves, 31 de diciembre de 2015

ΚΑΝΟΝΙΟΝ ΤΟΥ ΔΙΣΕΚΤΟΥ ΣΩΤΗΡΙΟΥ ΕΤΟΥΣ 2016


ΚΑΘΟΡΙΖΟΝ ΤΟΝ ΗΧΟΝ, ΤΟ ΕΩΘΙΝΟΝ ΚΑΙ ΤΑΣ ΕΥΑΓΓΕΛΙΚΑΣ

ΚΑΙ ΑΠΟΣΤΟΛΙΚΑΣ ΠΕΡΙΚΟΠΑΣ ΕΚΑΣΤΗΣ ΚΥΡΙΑΚΗΣ ΤΟΥ ΟΛΟΥ ΕΝΙΑΥΤΟΥ
ΕΚ ΤΗΣ ΑΡΧΙΓΡΑΜΜΑΤΕΙΑΣ ΤΗΣ ΑΓΙΑΣ ΚΑΙ ΙΕΡΑΣ ΣΥΝΟΔΟΥ

Download

miércoles, 30 de diciembre de 2015

Memoria de actividades de S.E. Policarpo en el mes de diciembre de 2015


01/12: Volvió a Madrid desde Constantinopla.

04/12: Asistió en la Catedral a la celebración de la Divina Liturgia por la Fiesta de la Santa Gran Mártir Bárbara y la de la Entrada de la Virgen Santísima en el Templo según el calendario juliano.

05/12: Asistió en la Catedral a la celebración de las Vísperas del Domingo.

06/12: Celebró en la Catedral la Divina Liturgia Pontifical del Domingo X de Lucas y la Fiesta de San Nicolás Arzobispo de Mira el Taumaturgo, al término de la cual presidió el Oficio Sagrado de Artoclasía (Bendición de los 5 Panes, del vino, aceite y trigo) por la Fiesta de San Nicolás. Seguidamente asistió en la Catedral a la celebración, a las 13:00 horas, de la Divina Liturgia de nuestra Parroquia Ortodoxa Ucraniana de Madrid.

08/12: Asistió en la Catedral a la celebración de la Divina Liturgia por la Fiesta de la Concepción de la SSma. Madre de Dios (09/12, anticipada al ser festivo en España).

10/12: Participó en la residencia del Excmo. Sr. Embajador de los Estados Unidos de América en España y Andorra a la cena oficial ofrecida con ocasión de la Fiesta judía de Hanukkah.

11/12: Acompañado por el Rvdmo. Arcipreste Mitrado Bogdán, Párroco nuestro en Alcorcón y Getafe, se encontró en su despacho con el Excmo. y Rvdmo. Obispo de Getafe, D. Joaquín, para tratar cuestiones de nuestras mencionadas parroquias. En el encuentro estuvieron asimismo presentes el Excmo. Sr. Embajador de Ucrania en España y Andorra y el Ilmo. Sr. Primer Secretario de la Embajada.

12/12: Asistió en la Catedral a la celebración de la Divina Liturgia por la Fiesta de San Espiridón, obispo y taumaturgo, y seguidamente presidió la celebración del Oficio Sagrado de Artoclasía por tal fiesta.

13/12: Celebró en el Templo de nuestra Parroquia Ortodoxa Griega de Valencia la Divina Liturgia del Domingo XI de Lucas, de los SS. Progenitores de Cristo, con ocasión de la inminente Fiesta de la Natividad de nuestro Señor, teniendo como ayudante al Rvdmo. Arcipreste Bogdán, nuestro sacerdote ortodoxo ucraniano en Valencia.

16/12: Acompañado por el Rvdmo. Archimandrita Demetrio, Vicario Metropolitano, participó en la cena ecuménica ofrecida en el Seminario de Madrid por su Excmo. y Rvdmo. Arzobispo Metropolitano, Mons. Carlos Osoro, con ocasión de la inminente Fiesta de la Natividad de nuestro Señor.

17/12: Por la mañana celebró en la Catedral el Sacramento de la Crismación en la Ortodoxia de nuestra hermana María Sonia, y por la noche, acompañado por el Rvdmo. Archimandrita Demetrio, Vicario Metropolitano, participó en la cena ofrecida en la sede de la “Casa Turca” de Madrid, con ocasión de la Natividad de Cristo y de la Fiesta judía de Hanukkah por el Foro Arco y el Foro Abraham en colaboración con la “Casa Turca”.

18/12: Junto con los clérigos de la Catedral celebró el Sacramento del Óleo Santo.

19/12: Asistió en la Catedral a la celebración de la Divina Liturgia por la Fiesta de San Nicolás Arzobispo de Mira el Taumaturgo según el calendario juliano. Por la tarde, acompañado por el Rvdmo. Archimandrita Demetrio, Vicario Metropolitano, y F. José P., colaborador de nuestra Sacra Metrópolis, asistió en la Basílica de la Santa Cruz de la Valle de los Caídos al concierto navideño de sus tres Coros.

20/12: Celebró en la Catedral la Divina Liturgia Pontifical del Domingo antes de Navidad. Seguidamente presidió desde el Trono Episcopal (jorostasía) la celebración en la Catedral, a las 13:00 horas, de la Divina Liturgia de nuestra Parroquia Ortodoxa Ucraniana de Madrid, al término de la cual distribuyó a los niños presentes regalos ofrecidos por su Párroco, el Rvdmo. Arcipreste Mitrado Constantín, con ocasión de la Fiesta de San Nicolás, Arzobispo de Mira el Taumaturgo según el calendario juliano (19/12).

24/12: Asistió en la Catedral a la celebración de los Oficios Sagrados de las Grandes y Reales Horas y de las Grandes Vísperas Solemnes de Navidad, seguidos por la Divina Liturgia de San Basilio Magno.

25/12: Celebró en la Catedral la Divina Liturgia Pontifical por la gran y salvífica Fiesta de la Natividad de nuestro Señor y Salvador Jesucristo.

26/12: Asistió en la catedral, por la mañana, a la celebración de la Divina Liturgia por la Fiesta de la Sinaxis de la Ssma. Madre de Dios y, por la tarde, a la celebración de las Vísperas del Domingo.

27/12: Celebró en la Catedral la Divina Liturgia Pontifical del Domingo después de Navidad y Fiesta de San Esteban Protomártir y Archidiácono. Seguidamente asistió en la Catedral a la celebración, a las 13:00 horas, de la Divina Liturgia de nuestra Parroquia Ortodoxa Ucraniana de Madrid.

31/12: Asistió en la Catedral a la celebración de las Grandes Vísperas Solemnes por la Fiesta de la Circuncisión del Señor y San Basilio Magno.

lunes, 28 de diciembre de 2015

"Un mate con el Padre Fabián. Los Reyes Magos"


UN MATE CON EL PADRE FABIÁN - CAP. 1 LOS REYES MAGOS.
UN MATE CON EL PADRE FABIÁN - CAP. 2: LOS REYES MAGOS.Porque es necesario seguir sumando esfuerzos, para dar a conocer la ortodoxia en nuestra sociedad occidental de habla hispana. Cada uno desde el lugar que Dios le ha otorgado, en cada oportunidad; cada humilde y pequeña persona su humilde y pequeño trabajo.
Posted by Parroquia Ortodoxa San Nicolas - en el desierto - Patriarcado Ecumenico on Domingo, 27 de diciembre de 2015

domingo, 27 de diciembre de 2015

Primera Divina Liturgia en Móstoles (Comunidad de Madrid)


El domingo 27/12/2015 el P. Bogdán Matviyiv celebró la primera Divina Liturgia en Móstoles, en las instalaciones de la Parroquia de Nuestra Señora de la Asunción.
Posted by Sacra Metrópolis de España y Portugal - Patriarcado Ecuménico on Domingo, 27 de diciembre de 2015

sábado, 26 de diciembre de 2015

Peregrinação ao Porto / Peregrinación a Oporto

Sábado 26 de diciembre de 2015Peregrinación a OportoGracias a los intensos esfuerzos del Hieromonje Juvenaliy, unos...

Posted by Sacra Metrópolis de España y Portugal - Patriarcado Ecuménico on Sábado, 26 de diciembre de 2015

ПАТРИАРШЕЕ ОБРАЩЕНИЕ НА РОЖДЕСТВО ХРИСТОВО 2015


+ ВАРФОЛОМЕЙ
МИЛОСТЬЮ БОЖИЕЙ АРХИЕПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ,
НОВОГО РИМА И ВСЕЛЕНСКИЙ ПАТРИАРХ
ВСЕЙ ПОЛНОТЕ ЦЕРКВИ
БЛАГОДАТЬ, МИЛОСТЬ И МИР ОТ РОЖДЕННОГО В ВИФЛЕЕМЕ
СПАСИТЕЛЯ ХРИСТА

Братья и чада, о Господе возлюбленные,

Сладость Святой Рождественской ночи вновь объемлет собою мир. И посреди человеческих тягот и мучений, кризиса и неурядиц, страданий и вражды, тревог и разочарований, таинство воплощения Божия, как и прежде, предстаёт в своей извечной притягательности, как реальное и всегда актуальное, побуждая «всех живущих на земле поучаться правде» (см. Ис. 26, 9), ибо «родися нам днесь Спаситель» (Лк. 2, 11).

К сожалению, однако, в наше время многие люди рассуждают подобно преступному и безжалостному Ироду, убийце младенцев, и истребляют своих братьев-людей различными способами. Извращённое эгоцентризмом сознание властителя мира, которое олицетворяет собою Ирод как личность-убийца, парадоксальным образом видит опасность для своего существования в рождении невинного Младенца. И как самый надёжный путь для защиты своей светской власти от угрозы, которая, как ему казалось, исходит от новорождённого Младенца, он решился убить его. 

Чтобы уберечь себя от убийственных намерений Ирода, Младенец Иисус, о котором возвестили Ангелы, был вынужден бежать  в Египет,  став таким образом вместе с Марией, Матерью Своей, Пресвятой Богородицей, и с праведным Иосифом «политическим беженцем», выражаясь современным языком.

В нашу эпоху, которую считается прогрессивной, многие дети вынужденно становятся беженцами, следуя за своими родителями ради спасения жизни, на которую покушаются различные злоумышленники. Таковое явление ¬– позор для человечества. 

Посему, на Рождество Младенца Иисуса, истинного избавителя и Спаса нашего, от Святейшего Апостольского и Патриаршего Вселенского Престола мы призываем всякое общество позаботиться о том, чтобы обезопасить развитие своих детей, уважать их право на жизнь, на образование и на нормальное развитие, которое могло бы обеспечить воспитание и их формирование в рамках традиционной семьи, на основе принципов любви, человеколюбия, мира, солидарности, ¬– тех благ, которые приносит нам днесь воплотившийся нас ради Господь. 

Родившийся Спаситель призывает всех принять эту проповедь спасения человеков. Действительно, за долгую человеческую историю народы много раз мигрировали и переселялись. Надеемся, однако, что после двух мировых войн и через призыв к миру от церковных и политических лидеров и организаций, современные общества смогут обеспечить мирное существование людей в своих странах. К сожалению, события рассеивают надежду, поскольку огромные массы людей, под угрозой истребления, вынуждены избрать горькую стезю изгнанничества.

С эскалацией ситуации и с постоянно растущим потоком беженцев растёт ответственность тех из нас, кто сподобился жить в мире и в некоем комфорте: мы не можем остаться безучастными пред лицом каждодневной драмы тысяч людей-собратьев наших, и должны проявить на деле солидарность и любовь к ним, будучи уверенными, что всяким благодеянием к ним мы благотворим Самому рождённому и восприявшему плоть Сыну Божию, Который пришёл в мир не как царь, не как власть имущий, не как правитель, не как богач, а родился нагим и беззащитным Младенцем, в маленьком стойле, без крова (так живут в этот момент тысячи людей), и вынужден был в первые же годы Своей жизни на земле бежать в далёкую землю, спасаясь от ненависти Ирода. Можно сказать, что земля и море напояются невинной кровью младенцев ¬–  сегодняшних беженцев, тогда как «бережёная» душа Ирода «приемлет осуждение». 

Сей новорождённый Божественный Младенец, бегущий в Египет, есть истинный заступник сегодняшних беженцев, изгнанных современными иродами. Сей Младенец Иисус, Бог наш, «был  для немощных как немощный» (ср. 1 Кор. 9 22), уподобившись всем нам – немощным, безвластным, подверженным опасностям, изгнанникам. Наши поддержка и помощь преследуемым и изгнанным собратьям-человекам, независимо от племени, рода и религии, будут нашими дарами Рождённому Господу, более драгоценными, чем дары волхвов, и сокровищем, более ценным, чем «золото, ладан и смирна» (см. Мф. 2, 11). Таковое духовное богатство неотъемлемо и едино нетленно во все преходящие века, и оно ожидает нас в Царствии Небесном.

Так принесём приношение, каждый из нас по своим силам, Господу, явленному нам в лице братьев беженцев. Принесём же днесь рождённому в Вифлееме малютке Христу ценные дары любви, жертвы и человеколюбия, подражая Его милосердию, и поклонимся Ему вместе с Ангелами, волхвами, пастырями из простого люда, вопия со всеми Святыми: «Слава в вышних Богу  и на земли мир, в человецех благоволение» (Лк. 2:14).

Благодать и богатая милость беженца Младенца Иисуса буди со всеми вами.

Рождество Христово 2015

+ Варфоломей Константинопольский 
пламенный к Богу молитвенник о всех вас

ПАТРІАРШЕ ЗВЕРНЕННЯ НА РІЗДВО ХРИСТОВЕ 2015


+ Варфоломій,
Милістю Божою Архієпископ Константинопольський,
Нового Рима, і Патріарх Вселенський,
Всій повноті Церкви,
Благодать, милість і мир Христа Спасителя народженого у Вифлеємі

Возлюбленні браття і чада у Господі,

Свята різдвяна ніч знову охоплює світ своєю ніжністю. Серед страждання і болі, кризиса та кризисів, страстей і ворожнечі, тривоги і розчарувань, відбувається тайна Боговтілення. Тайна реальна, ще більше актуальна, що нас притягує як раніше, нас закликаючи: "живучі на землі, навчіться справедливості" (див. Іс. 26:9) бо "сьогодні народився для вас Спас, Христос Господь" (Лк 2:11).

На жаль, сьогодні багато людей думають як безбожний і безсовісний Ірод, що вбивав дітей, і вони вбивають своїх ближніх. Князь цього світа, хворіючи егоцентризмом, в особі Ірода убивця, вважав, що його існування загрожене народженням невинної Дитини. Щоб зберегти свою світську владу від небезпеки, що представляло перед його очима народження Дитини, він вирішив її знищити.

Щоб втікати від убивчих бажань, Дитятко Ісус, про Якого благовіщали ангели, змушений втікати в Єгипет, де Він став "політичним біженцем", згідно термінології наших днів, разом з Своєю Матір'ю, Пресвятою Богородицею, та Йосифом.

В нашій епосі, яку вважають ерою прогресу, багато дітей змушені стати біженцями, слід за своїми батьками, щоб зберегти своє життя перед небезпекою різних противників. Це ганьба для чоловічого роду!

Тому, з нагоди народження Дитятка Ісуса, нашого справжнього визволителя і спасителя, ми проголошуємо з святішого вселенського, апостольського і патріаршого престола, що всі суспільства повинні гарантувати розвиток дітям: шанувати право жити, вчитися і нормально розвиватися, завдяки вихованню і освіти в контексті традиційної сім'ї, що основується на принципах любові, філантропії, мира та солідарності — блага, що втілений Господь приносить нам сьогодні.

Народжений Господь закликає нас прийняти добру новину спасіння людського роду. Дійсно, в протязі довгої історії людства, народи переміщалися і влаштовували колонії. Була надія, що після двох світових війн і ряд деклярацій про мир проголошених релігійними та політичними главами та організаціями, сучасні суспільства будуть спроможними зберегти мирне сосуществовання в їхніх державах. На жаль, факти противоречать надії: перед небезпекою знищення, люди змушені масивно покидати свою батьківщину через гіркий путь біженців. Ця ситуація, де хвиля біженців неперестанно збільшується, нас зобов'язує: маючи поки що благословіння жити в мирі та в добробуті, ми не можемо залишатися байдужими перед щоденною драмою тисяч наших ближніх. Ми повинні проявляти їм нашу солідарність і нашу любов, будучи впевними, що любов проявлена їм відноситься до особи Сина Божого народженого і втіленого, який прийшов у світ не як цар, князь, володітель або багач. Він народився як Дитятко наге і без защити, в скромних яслях, без дому, подібно до тисяч наших ближніх сьогодні. Від початку Свого земного життя, Він був змушений покинути Свою батьківщину, щоб утікати від злоби Ірода. Сьогодні, ми можемо сказати, що море і земля приглатили кров невинних дітей біженців, одночасно як душа Ірода, що мучиться від непевності, "виконала тільки беззаконня".

Божественне Дитятко, народжене і на путі до Єгипта, являється справжнім захисником сучасних біженців, переслідуваних нашими сучасниками подібні до Ірода. Дитятко Ісус, Бог наш, "розділив слабість слабких" (І Кор 9:22), щоб стати подібним до нас, слабких, виморених, в небезпеці, біженців. Поміч і підтримка виявлена нашим ближнім, що переслідувані та переміщені, без дискримінацій раси, поля та релігії, буде для народженого Господа ціннішою від дарів, що принесли волхви: ціннішою від "золота, ладана і смирни" (див. Мт 2:11) — духовне багатство, невід'ємне та постійне, що чекатиме нас в Царстві небесному.

Нехай кожний з нас дарить те, що може Господу, Якого ми зустрічаємо в лиці наших братів біженців. Даруймо Дитятку Христу, народженому сьогодні у Вифлиємі, дорогоцінні дари любові, жертвенності та філантропії, подражаючи Його милосердю. Поклонімось перед Ним разом з ангелами, волхвами, простими пастирями, співаючи разом зі святими: "Слава Богу на висоті і на землі мир для його возлюбленних" (Лк 2:14).

Нехай благодать і безмежне милосердя Дитятка Ісуса - біженця буде з усіма вами!

Різдво Христове 2015р.

+ Варфоломій Константинопольський,
Палкий молитвенник за всіх вас перед Богом

PROCLAMACIÓ PATRIARCAL PER AL NADAL 2015


+BARTOMEU
PER LA GRÀCIA DE DÉU
ARQUEBISBE DE CONSTANTINOBLE-NOVA ROMA I PATRIARCA ECUMÈNIC
AL PLÈROMA DE L’ESGLÉSIA
GRÀCIA, MISERICÒRDIA I PAU DE CRIST SALVADOR NASCUT A BETLEM

Benvolguts germans i germanes en el Senyor:

La dolçor de la Nit Santa de Nadal envolta el món de nou. Enmig de la fatiga i el dolor humans, la crisi i els reptes, les passions i les enemistats, les preocupacions i les frustracions, el misteri de la divina Encarnació mostra el mateix encant que aleshores, sempre real i actual, incitant a que “els habitants de la terra aprenguin justícia” (cf. is. 26,9) perquè “a nosaltres aquest dia ens neix un Salvador” (Ll. 2, 11)

Dissortadament, però, en el nostre temps moltes persones pensen com Herodes, aquell malvat i despietat botxí dels innocents, i maten de diferents maneres el seu proïsme. Quan l’egocentrisme d’Herodes va distorsionar la seva ment com a líder terrenal, paradoxalment, se sentí amenaçat pel naixement d’un Infant innocent. Pertant, Herodes escollí l’anorreament de l’infant com la manera més adient de protegir el seu poder secular del perill.

Per tal d’escapar de les disposicions assassines, l’Infant Jesús, del qual parlaven els Àngels, es veié obligat a fugir d’Egipte, convertint-se així, utilitzant la terminologia del nostre temps, en “refugiat polític” junt amb la seva mare Maria, la Santíssima Mare de Déu, i Josep el seu espòs.

A la nostra època, considerada com a temps de progrés, molts infants es veuen obligats a convertir-se en refugiats seguint llurs pares per tal de salvar la vida amenaçada pels diferents enemics. Aquest fet és una vergonya per a la raça humana.

Amb el naixement de l’Infant Jesús, el nostre veritable Redemptor i Salvador, proclamem des del Sant Apostòlic i Patriarcal Tron Ecumènic que totes les societats deuen garantir el desenvolupament segur dels infants i respectar-ne els drets a la vida i a l’educació per tal d’assegurar llur creixement i formació en el marc de la família tradicional, basada en els principis d’amor, caritat, pau i solidaritat, els béns que ens transmet avui el nostre Senyor encarnat.

El Salvador nadó invita tots a acceptar aquest missatge de salvació. És cert que a l’extensa història de la humanitat els pobles han experimentat moltes migracions i assentaments. Desitjaríem que, després de les dues guerres mundials i les declaracions de pau dels líders de les organitzacions eclesiàstiques i polítiques, les comunitats contemporànees poguessin garantir la coexistència pacífica de les persones a llurs països. Dissortadament, els fets esbocinen la nostra esperança, perquè, davant l’amenaça d’extermini, grans masses de persones són forçades a prendre el camí amarg de l’exili.

Aquesta situació, amb l’onada cada cop creixent de refugiats, augmenta la responsabilitat d’aquells que tenim encara la gràcia de viure en pau i còmodament, de no quedar insensibles davant el drama quotidià de milers de persones, i d’expressar la nostra solidaritat pràctica i el nostre amor, amb la certesa que tot benefici que rebin prové últimament del nadó Fill de Déu, que vingué al món no com a rei, no com a regidor, no com a tirà o aristòcrata, sinó més aviat com a infant despullat i indefens en un petit pessebre, sense llar com molts milers dels nostres semblants, i fou obligat a migrar a un país llunyà per tal de salvar-se de l’odi d’Herodes. La sang innocent dels infants refugiats d’avui es vessa sobre la terra i el mar mentre l’ànima insegura d’Herodes “porta la culpa”.

Aquest Diví Infant, nascut a Betlem i portat a Egipte, és el veritable defensor dels refugiats d’avui, perseguits per l’Herodes contemporani. Aquest Infant Jesús, el nostre Déu, “es féu feble als ulls dels febles” (cf. 1 Cor. 1,22), en cada sentit fent-se igual a tots nosaltres els febles, els cansats, els qui són en perill, els refugiats. El nostre recolzament i assistència als desplaçats i perseguits, sense importar-ne la raça, el sexe i la religió, són els més valuosos regals al Senyor nadó, com els preciosos tresors dels Reis Mags, “encens, or i mirra” (Mt. 2,11), la riquesa espiritual inviolable i permanent, que perdura sensa taca pels segles i ens espera al regne dels cels.

Que cadascun de nosaltres ofereixi allò que pugui als nostres germans i germanes refugiats, ens els quals veiem la persona de Jesucrist. Oferim els preciosos regals d’amor, sacrifici i caritat a l’infant Jesús nascut a Betlem, imitant-ne la compassió, i adorem-lo amb els àngels, els Reis Mags i els humils pastors exclamant “glòria a Déu a dals del cel, i a la terra pau, bona voluntat envers els homes” (Ll. 2,14), junt amb tots els Sants.

La gràcia i l’abundosa misericòrdia del refugiat Infant Jesús siguin amb tots vosaltres!

Nadal 2015

+Bartomeu de Constantinoble
El vostre fervent suplicant davant Déu

მსოფლიო პატრიარქის საშობაო ეპისტოლე 2015


+ბართლომე
წყალობითა ღვთისაითა
მთავარეპისკოპოსი კონსტანტინეპოლისა
და  მსოფლიო პატრიარქი
სრულიად ეკლესიას  მადლი, მშვიდობა და წყალობა
ბეთლემში დაბადებული მხსნელისგან

უფლის მიერ საყვარელო დანო და ძმანო

კვლავ მოიცვა მსოფლიო წმინდა ღამის სურნელებამ, რომელშიც ქრისტე დაიბადა. ადამიანთა შორის ტკივილის, მტრობის, შფოთის და იმედგაცრუების ჟამს გამოცხადდა  ღმერთის განკაცების საიდუმლო, რომელიც ჩვენ გვაფრთხილებს:„სამყაროს მკვიდრთა სიმართლე ისწავლეს“ (ესაია 26:9), თუმცა  „დღეს დავითის ქალაქში თქვენთვის იშვა მაცხოვარი“(ლუკ 2:11).

საუბედუროდ დღესაც ფიქრობს ბევრი ადამიანი, როგორც ბავშვების მკვლელი ჰეროდე, მკვლელი და ეგოისტი, რომელმაც საკუთარი მოყვასი სხვადასხვა ბოროტი ხერხის გამოყენებით დაამხო. ამქვეყანაზე ძალაუფლების მფლობელთა ბოროტით შეპყრობილი სული ჰეროდეს მკვლელობას როგორც მაგალითს წარმოაჩენენ. ხედავენ რამდენად გასაოცარი არ უნდა იყოს პატარა უცოდველი ჩვილების მოვლინებას, საკუთარი არსებობისათვის უმნიშვნელოვანეს საფრთხეს.  ხოლო  საკუთარი  ამქვეყნიური ძალაუფლების საფრთხისაგან დაცვის საშუალებად, რომელიც თითქოსდა მათ ამ ბავშვების დაბადებამ გამოუჩინა, ისინი ირჩევენ მოსპობისა და განადგურების გზას.

ყრმა იესოს მკვლელობის ჩანაფიქრი რათა ყოფილიყო თავიდან  აცილებული, რომლის შესახებ მათ  ანგელოზისგან ეუწყათ, იძულებულები შეიქმნენ  ჩვენი დღევანდელ ტერმინოლოგიით რომ ვთქვათ, როგორც „პოლიტიკური დევნილები“ ეგვიპტეში გაქცეულიყვნენ. საკუთარ დედასთან ყოვლადწმინდა ღვთისმშობელ მარიამთან და იოსებთან ერთად.

ჩვენს დროში, უამრავი ბავშვი იძულებულია საკუთარ მშობლებთან ერთად ლტოლვილის ბედი გაიზიაროს, სრულიად შიშვლებს უწევთ უამრავი ტანჯვის  გადატანა რათა გადარჩნენ. ეს ფაქტი კი კაცობრიობის სირცხვილია.

ამიტომ ჩვენ გაუწყებთ იესოს დაბადების დღეს, ჩვენი ჭეშმარიტი მხსნელის და მაცხოვარის, ამ წმინდა, სამოციქულო და საპატრიარქო  კათედრიდან, რომ  ყველა სახის საზოგადოება ვალდებულია, უზურნველყონ ბავშვების  სიცოცხლის დაცვა და მათი სწავლის უფლება . ასევე  მათი გაზრდა ტრადიციულ ოჯახში რომლის საფუძველი სიყვარული, სოლიდრობა და სიკეთეა. რასაც დღეს ჩვენ კაცობრიობისათვის განკაცებული ღმერთი გვჩუქნის.

ამქვეყნად მოსული მხსნელი ყველას გვიწვევს, რათა კაცობრიობისათვის კეთილდღეობის გზავნილი მივიღოთ. კაცობრიობის ისტორიის მანძილზე სხვადასხვა ხალხთა ჯგუფებმა   ბევრი მოგზაურობა  და გადასახლება გაიარა. ჩვენ ვიმედოვნებთ,რომ  თანამედროვე საზოგადოება შეძლებს  ორი მსოფლიო ომის შემდეგ საეკლესიო თუ საერო ხელმძღვანელების  და ორგანიზაციების ხელმძღვანელობით უზრუნველყონ თავიანთ ქვეყნებში ადამიანების მშვიდობიანი თანაცხოვრება. დღეისათვის სამწუხაროდ კვლავ უკუგდებულია  ამ მიზნის განხორციელების იმედი. ადამიანების დიდი ჯგუფები იძულებულები არიან დევნილობის საშინელი გზა გაიარონ.

ამ მხრივ არსებულ მდგომარეობას ახასიათებს ლტოლვილების მუდმივად მზარდი რაოდენობა, ეს კი უფრო ზრდის ჩვენს პასუხისმგებლობას მათთან მიმართებაში. ათასობით ჩვენი მოყვასის ტრაგედიის გათვალისწინებით  არ უნდა დავრჩეთ გულგრილნი. ყოველივე ამის დამამტკიცებელი კი – ქველმოქმედებაა. ძე ღმერთის  მოსვლით, რომელიც დაიბადა და ხორცი შეისხა, მოვიდა ამქვეყნდა არა როგორც მეფე, არა როგორც ძალაუფლების მქონე, არა როგორც მბრძანებელი, არა როგორც მდიდარი, არამედ შეუმოსავი, ყოველგვარი დაცვის გარეშე მყოფი ბავშვი, ერთ უმნიშვნელო გომურში დაბადებული, ყოველგვარი თავშესაფრის გარეშე, ისე როგორც ახლა ათასობით ჩვენი მოყვასი ცხოვრობს. აგრეთვე განკაცებული ძე ღვთისა იძულებული იყო, თავისი ცხოვრების პირველი წლები დედამიწაზე როგორც უცხოს შორეულ ქვეყანაში გაეტარებინა, რათა ჰეროდეს ზიზღისაგან თავი დაეცვა. და დღეს უცოდველი  ლტოლვილი ბავშვების  სისხლით ირწყება მიწა და ზღვა.

ბეთლემში დაბადებული და ეგვიპტეში გაქცეული ღვთის შვილი არის ჭეშმარიტი დამცველი დღევანდელი, ჰეროდეს ამჟამინდელი ფორმებით სამშობლოდან გამოქცეული ლტოლვილების. ღვთის შვილი იესო, ჩვენი ღმერთი რომელიც „უძლურთათვის გავხდი უძლური, რათა უძლურნი შემეძინა“ (1 კორ 9:22) იბადება  ყველა ჩვენგანისათვის: უძლურთათვის, მოძულეთათვის, საფრთხის ქვეშ მყოფთათვის, დევნილთათვის. სამშობლოდან დევნილი მოყვასის  თანადგომა და დახმარება მიუხედავად მისი ნაციონალობისა, წარმომავლობისა და სარწმუნოებისა.  ჩვენთვის ხდება ბეთლემში დაბადებული ღმერთი როგორც მოწყალების მაგალითი, რომლის ძღვენი ღირებული და შეფასებულია შემდეგნაირად „ ოქრო, გუნდრუკი და მური“ (მათე 2:11). ხოლო წარუვალი და მარადიულია ის სულიერი სიმდიდრე, რომელიც არ გაიხრწნება, რამდენი საუკუნეც არ უნდა გავიდეს. სიმდიდრე რომელიც ჩვენ გველოდება ცათა სასუფეველში.

თითოეულმა ჩვენგანმა როგორც შეგვიძლია ჩვენს გვერდით დევნილებაში მყოფი მოყვასი უნდა აღიქვას როგორც ღმეთის ძღვენი. დღეს ბეთლემში შობილი პატარა ქრისტეს  ძვირფასი ძღვენი – სიყვარულია, მისი მსხვერპლის გაღება და მოყვასისათვის თავის შეწირვა, დაე გავხდეთ ამ სულგრძელობის მიმბაძველნი. თაყვანი ვცეთ ანგელოზებთან , მოგვებთან, უბრალო მწყემსებთან და ყველა წმინდანთან ერთად, და მოვუწოდოთ: „დიდება მაღალთა შინა ღმერთსა, ქვეყანასა ზედა მშვიდობა და კაცთა შორის სათნოება“.

მადლი და წყალობა ლტოლვილი ბავშვის იესოსი იყოს თქვენთანა!

ქრისტეშობა 2015

+ბართლომე კონსტანტინოპოლელი
ღვთის წინაშე თქვენთის მხურვალედ მლოცველი

viernes, 25 de diciembre de 2015

Celebración de Navidad en la catedral de Madrid


El viernes 25 de diciembre de 2015 S.E. Policarpo, Arzobispo-Metropolita de España y Portugal y Exarca del Mar Mediterráneo, presidió con toda solemnidad la celebración de la Divina Liturgia de la Natividad de nuestro Señor Jesucristo en la Santa Iglesia Catedral de los Santos Andrés y Demetrio de Madrid.

Durante el momento de la Sagrada Comunión fue leída desde el trono episcopal la Proclamación para la Navidad de Su Toda Santidad el Patriarca Ecuménico Bartolomé I por parte de D. Keith Jorge Chapman, Lector de la Catedral y traductor al castellano de dicho documento.

En su homilía, S.E. Policarpo invitó a los numerosos fieles presentes -entre los que se encontraba Su Majestad Simeón de Bulgaria, feligrés de muchos años de la Catedral-, y especialmente a los procedentes de otros países, a que sintieran el orgullo de compartir con nuestro Señor Jesucristo la condición de inmigrantes. También señaló que la Navidad es la demostración por excelencia del amor divino hacia el hombre, que pide la contestación humana, deseando al final a todos una feliz y santa Navidad, que no es solo cada 25 de diciembre, pues Cristo nace cada dia, cada hora, cada momento "por nosotros los hombres y para nuestra salvación", como confesamos en el Credo.

Después de la celebración tuvo lugar un fraternal refrigerio en los salones catedralicios.

Χριστουγεννιάτικη Θεία Λειτουργία στο Οικουμενικό Πατριαρχείο


Σε κατανυκτική ατμόσφαιρα η Μεγάλη Εκκλησία εόρτασε τα Χριστούγεννα. Νωρίς το πρωί τελέστηκε πανηγυρική Θεία Λειτουργία ...
Posted by Sacra Metrópolis de España y Portugal - Patriarcado Ecuménico on Viernes, 25 de diciembre de 2015

jueves, 24 de diciembre de 2015

PROCLAMACIÓN PATRIARCAL PARA NAVIDAD 2015


+BARTOLOMÉ
POR LA GRACIA DE DIOS
ARZOBISPO DE CONSTANTINOPLA-NUEVA ROMA Y PATRIARCA ECUMÉNICO
A LA PLENITUD DE LA IGLESIA
GRACIA, MISERICORDIA Y PAZ DE CRISTO SALVADOR
NACIDO EN BELÉN

Queridos hermanos y hermanas en el Señor:

La dulzura de la Noche Santa de la Navidad rodea el mundo de nuevo. En medio de la fatiga y el dolor humanos, la crisis y los retos, las pasiones y las enemistades, las preocupaciones y las frustraciones, el misterio de la divina Encarnación muestra el mismo encanto que entonces, siempre real y actual, incitando a que " los habitantes de la tierra aprendan justicia" (cf. Is. 26, 9) porque " a nosotros este día nace un Salvador" (Lc. 2, 11).
Desafortunadamente, sin embargo, en nuestro tiempo, muchas personas piensan como Herodes, aquel malvado y despiadado verdugo de los inocentes, y matan de distintas maneras a sus prójimos. Cuando el egocentrismo de Herodes distorsionó su mente como líder terrenal, paradójicamente, se sintió amenazado por el nacimiento de un Niño inocente. Por lo tanto, Herodes eligió la aniquilación del Niño como la forma más adecuada de proteger su poder secular del peligro.

Para escapar de las disposiciones asesinas, el Niño Jesús, del cual hablaban los Ángeles, se vio obligado a huir a Egipto, convirtiéndose así,  utilizando la terminología de nuestro tiempo, en "refugiado político", junto con su madre María, la Santísima Madre de Dios y José su prometido.

En nuestra época, considerada como tiempo de progreso, muchos niños se ven obligados a convertirse en refugiados siguiendo a sus padres para salvar la vida amenazada por los distintos enemigos. Este hecho es una vergüenza para la raza humana.
Con el nacimiento del Niño Jesús, nuestro verdadero Redentor y Salvador, proclamamos desde el Santo Apostólico y Patriarcal Trono Ecuménico que todas las sociedades deben garantizar el desarrollo seguro de los niños y respetar sus derechos a la vida y la educación, para asegurar su crecimiento y formación en el marco de la familia tradicional, con base en los principios de amor, caridad, paz y solidaridad, los bienes que nos transmite hoy nuestro Señor encarnado.
El Salvador recién nacido invita a todos a aceptar este mensaje de salvación. Es cierto que en la extensa historia de la humanidad los pueblos han experimentado muchas migraciones y asentamientos. Desearíamos que, después de las dos guerras mundiales y las declaraciones de paz de los líderes de las organizaciones eclesiásticas y políticas, las comunidades contemporáneas pudieran garantizar la coexistencia pacífica de las personas en sus países. Por desgracia, los hechos despedazan nuestra esperanza, porque, ante la amenaza de exterminio, grandes masas de personas están forzadas a tomar el camino amargo del exilio.

Esta situación, con la ola cada vez creciente de refugiados, aumenta la responsabilidad de los que tenemos todavía la gracia de vivir en paz y cómodamente, de no quedar insensibles ante el drama cotidiano de miles de personas, y de expresar nuestra solidaridad práctica y nuestro amor, con la certeza de que todo beneficio que reciben proviene últimamente  del recién nacido Hijo de Dios, que vino al mundo no como un rey, no como un regidor, no como un tirano o aristócrata , sino más bien como un niño desnudo e indefenso en un pequeño pesebre, sin hogar como muchos miles de nuestros semejantes, y fue obligado a migrar a un país lejano, para  salvarse del odio de Herodes. La sangre inocente de los niños refugiados de hoy se vierte en la tierra y el mar mientras el alma insegura de Herodes "lleva la culpa".
Este Divino Niño, nacido en Belén y llevado a Egipto, es el verdadero defensor de los refugiados de hoy, perseguidos por el Herodes contemporáneo. Este Niño Jesús, nuestro Dios, "se hizo débil a los débiles" (cf. 1 Cor. 1, 22), en cada sentido haciéndose igual que todos nosotros los débiles, los cansados, los que están en peligro, los refugiados. Nuestro apoyo y asistencia a los desplazados y perseguidos, sin importar la raza, el género y la religión, son los más valiosos regalos al Señor recién nacido, como los preciosos tesoros de los Reyes Magos, “incienso, oro y mirra" (Mt. 2, 11), la riqueza espiritual inviolable y permanente, que perdura sin mancha por los siglos y nos espera en el reino de los cielos.

Que cada uno de nosotros ofrezca lo que pueda a nuestros hermanos y hermanas refugiados en los cuales vemos la persona de Jesucristo.  Ofrezcamos los preciosos regalos de amor, sacrificio y caridad al Niño Jesús nacido en Belén, imitando su compasión, y adorémoslo con los ángeles, los Reyes Magos y los humildes pastores exclamando "gloria a Dios en las alturas y en la tierra paz, buena voluntad a los hombres" (Lc. 2: 14), junto con todos los Santos.
¡La gracia y la abundante misericordia del refugiado Niño Jesús sean con todos vosotros!

Navidad 2015

+ Bartolomé de Constantinopla
Vuestro ferviente suplicante ante Dios

Tropario de Navidad



Fuente: www.youtube.com, canal OrthodoxMexico

PATRIARCHAL PROCLAMATION FOR CHRISTMAS 2015


+ BARTHOLOMEW
By God's Mercy
Archbishop of Constantinople-New Rome and Ecumenical Patriarch
To the plenitude of the Church
Grace, mercy and peace from the newborn Savior Christ in Bethlehem
  
Beloved brothers and sisters in the Lord,

The sweetness of the holy night of Christmas once again embraces the world. In the midst of human toil and suffering, crisis and challenge, greed and hatred, anxiety and despair, the mystery of the divine incarnation presents the same charm as a truly tangible and ever contemporary reality, urging "the inhabitants of the world to learn righteousness" (cf. Is. 26:9), for "today our Savior is born" (Luke 2:11).

Unfortunately, however, in our age, many people think like Herod, that illicit and utter slayer of children, annihilating their fellow human beings in manifold ways. When Herod's self-centeredness distorted his mind as an earthly leader, he was paradoxically threatened by the birth of an innocent Child. Therefore, Herod chose the annihilation of the Child as the most appropriate way of protecting his earthly power.

To escape his murderous intentions, the Infant Jesus, about whom the angels spoke, was forced to flee to Egypt, becoming (as we might say in today's terminology) a "political refugee", together with Mary, his most-holy mother and Theotokos, as well as the righteous Joseph.

In our time, which is considered a time of progress, many children are forced to flee as refugees with their parents in order to save their lives, which are undermined by diverse enemies. This is truly a disgrace for the entire human race.

For this reason, on the occasion of the nativity of the Child Jesus, our genuine Redeemer and Savior, we proclaim from the most-holy Apostolic, Patriarchal and Ecumenical Throne that every society must guarantee the safe development of children and respect their right to life, education and normal upbringing, which may be secured by their nurture and formation within the context of the traditional family, based on the principles of love, compassion, peace and solidarity, which are gifts offered to us today by the incarnate Lord.

The newborn Savior invites everyone to receive this message of salvation for all people. It is true that, in the long course of human history, people experienced many migrations and settlements. Yet we would have hoped that, after two world wars as well as numerous proclamations for peace by church and political leaders and institutions, modern societies would be able to secure the peaceful coexistence of people in their own lands. Unfortunately events have shown otherwise and shattered our hopes, because huge masses are today obliged to set out on a bitter road as refugees in the face of annihilation.

This ever-escalating situation, with the constantly swelling wave of refugees, increases the responsibility of those of us who are still blessed to live in peace and some comfort, in order not to remain insensitive to the daily drama of thousands of our fellow human beings. Instead, we are called to express our practical solidarity and love, knowing that every gesture of love toward them is ultimately attributed to the newborn and incarnate Son of God, who came to the world neither as king and ruler, nor as tyrant or aristocrat, but rather as a naked and defenseless Infant in a tiny manger, homeless like many thousands of people at this very moment, and forced from his earliest years to migrate to a distant land in order to survive the hatred of Herod. The innocent blood of today's refugee infants spills onto the earth and into the sea, while Herod's insecure soul "bears the guilt."

This divine Infant, born in Bethlehem and headed to Egypt, is the authentic guardian of today's refugees, who are persecuted by modern-day Herods. This Child Jesus, our God, "became weak to the weak" (cf. 1 Cor. 9:22), in every way becoming like us who are weak, wearied, at risk, as refugees. Our support and assistance to the persecuted and displaced, irrespective of race, ethnicity and religion, resembles the most precious gifts of the wise men to the newborn Lord, like the invaluable treasures of "gold and frankincense and myrrh" (cf. Matt. 2:11), an inviolable and permanent spiritual wealth that remains incorrupt to the ages and awaits us in the heavenly kingdom.

Let each of us offer whatever we can to our refugee brothers and sisters, in whom we see the person of Jesus Christ. Let us offer the precious gifts of love, sacrifice and compassion to the small Child Christ born in Bethlehem, imitating his tender mercy. And let us worship him with the angels, the wise men and the simple shepherds, as we cry out "glory to God in the highest and on earth peace, goodwill to all people" (Luke 2:14), together with all the saints.

May the grace and abundant mercy of the refugee Infant Jesus be with you all!

Christmas 2015

Your Fervent Supplicant before God
+Bartholomew

PROCLAMAÇÃO PATRIARCAL PARA O NATAL 2015


+ BARTOLOMEU
PELA MISERICÓRDIA DE DEUS
ARCEBISPO DE CONSTANTINOPLA, NOVA-ROMA
E PATRIARCA ECUMÊNICO
A TODO O PLEROMA DA IGREJA
A GRAÇA, A MISERICÓRDIA E A PAZ DE CRISTO,
O SALVADOR NASCIDO EM BELÉM
SEJAM COM TODOS VÓS!

Caríssimos Irmãos e Irmãs,
Filhos amados no Senhor,

A doçura da Noite Santa da Natividade envolve, novamente, o mundo inteiro. E, em meio às dores e aos sofrimentos humanos, em meio à crises, paixões e inimizades, preocupações e decepções, o mistério da encarnação de Deus projeta-se com o mesmo fascínio de tempos passados, e mais real e contemporâneo que nunca, exortando-nos a que nós «os habitantes da terra, aprendamos a Justiça» (cf. Is 26,9) pois «nasceu hoje para nós o Salvador» (Lc 2,11).

Lamentavelmente, em nossos tempos, muitos pensam como Herodes, aquele que ordenou executar as crianças inocentes, que sumária e criminosamente exterminam seus próximos de diferentes modos. A alma dos poderosos deste mundo, manchada pelo egocentrismo, que é representado na delituosa personalidade de Herodes, paradoxalmente viu no nascimento de um inocente menino uma perigosa ameaça à sua pessoa. E, como meio mais adequado de assegurar a manutenção do seu poder mundano, diante do suposto perigo que – em sua opinião – , representava o nascimento daquele menino, escolheu destruí-lo.

Para escapar às intenções assassinas, o Menino Jesus, sobre quem anunciaram os Anjos, viu-se obrigado a emigrar para o Egito, tornando-se assim, diríamos numa terminologia atual, em um «refugiado político», juntamente com Maria, sua Mãe, a Santíssima Deípara, e seu esposo José.

Em nossa época, considerada uma época de progresso, muitas crianças se veem obrigadas a se tornarem refugiados, acompanhando seus pais para salvar suas vidas, ignorando quem sejam os seus inimigos. Este fato constitui um verdadeiro ultraje ao gênero humano!

É por isso que, na festa da Natividade do Menino Jesus, nosso único e verdadeiro Salvador e Redentor, conclamamos, desde o Santíssimo, Apostólico e Patriarcal Trono Ecumênico, a que todas as sociedades  garantam o tangível desenvolvimento de suas crianças, respeitando seu direito à vida, à educação e natural desenvolvimento, o que assegura sua educação e formação dentro do marco da família tradicional, tendo como base os princípios do amor, da filantropia, da paz, da solidariedade, bens e valores que nos trazem, hoje, o Senhor Encarnado.

E Salvador nascido chama a todos a que recebamos esta mensagem de salvação de todos os homens. É verdade que durante a longa história humana os povos realizaram muitos traslados e colonizações. Esperamos, pois, que após as últimas guerras mundiais e as proclamações de paz dos líderes políticos e religiosos e diferentes organismos mundiais, as sociedades modernas possam, por fim, assegurar a convivência pacífica de todos os seres humanos em seus países. Lamentavelmente, os fatos atuais desmentem aquela esperança, pois grandes massas humanas, ante a ameaça de sua aniquilação, são obrigadas a tomar o amargo caminho da imigração.

Esta situação atual, com a sempre crescente onda de imigrantes, aumenta a responsabilidade de todos nós que temos a benção de vivermos em paz e com certa comodidade, e nos obriga a não permanecermos insensíveis diante do drama cotidiano de milhares de nossos irmãos, e de lhes expressar nossa solidariedade e amor concretamente, com a segurança de que cada serviço prestado a eles se estende à Pessoa do Filho de Deus, que nasceu e tomou a carne, veio ao mundo não como um rei ou um poderoso, não como um magnata ou um rico, mas que nasceu como um menino, desnudo e frágil, em um pequeno estábulo, sem um lugar, do mesmo modo como vivem atualmente milhares dos nossos irmãos e, desde seus primeiros anos de sua vida terrena, foi obrigado a emigrar a um país longínquo para pôr-se à salvo do ódio de Herodes. Diríamos alegoricamente que «o sangue inocente das crianças dos atuais imigrantes, a terra e o mar bebem; enquanto Herodes, sua alma insegura, a condenação recebe».

Este divino Menino, nascido e emigrado para o Egito, é o verdadeiro protetor dos atuais imigrantes, dos desterrados pelos modernos Herodes. Este Menino Jesus, Nosso Deus, «se fez enfermo com os enfermos» (Cf. 2 Cor. 9,22), semelhante a todos nós, fracos, deslocados, perseguidos, expatriados. Nossa solidariedade e ajuda aos nossos irmãos, perseguidos e deslocados, independentemente de etnia, nacionalidade e religião, serão, para o Senhor nascido, oferendas mais ricas que aquelas dos Magos, tesouros mais honoráveis que «o ouro, o incenso e a mirra» (Cf. Mt 2,11), riqueza espiritual duradoura e imperecível, que não se corromperá ainda que passem séculos, e que nos esperará no Reino dos Céus.

Que cada um ofereça o que lhe seja possível ao Senhor, que se revela na pessoa de nossos irmãos imigrantes. Ofereçamos ao que nasce em Belém, o pequeno Cristo, estes honoráveis dons de amor, sacrifício e filantropia, imitando sua misericórdia, e adoremo-Lo com os Anjos, com os Magos e com os pobres pastores, clamando: «Glória a Deus nas alturas, paz na terra, e benevolência aos homens!»

A Graça e a rica misericórdia do refugiado Menino Jesus sejam com todos vos!

Natividade de 2015

+ Bartolomeu de Constantinopla
Fervoroso suplicante a Deus por todos vós.

"La ecología en la Ortodoxia". Charla del P. Archimandrita Demetrio


Intervención en el II Encuentro Islamo-Cristiano de la Fundación Alulbeyt España, celebrado en Madrid el 10 de diciembre de 2015 con el tema "La Ecología en el Cristianismo y el Islam".

Hoy día muchos filósofos y personas en general piensan que la noción de creación es un mito, y se preguntan: ¿cómo se puede creer que el mundo pueda venir de la nada a partir de un comienzo absoluto? Este concepto desafía la razón, y es difícil de imaginar un comienzo radical del universo.

Ni el hombre ni el mundo han exisitido siempre. Pero, además, éstos no han salido de mundos pre-existentes. En la Divina Liturgia de san Juan Crisósotomo, el celebrante se dirige al Dios del cielo diciéndole en nombre de toda la asamblea: "Te damos gracias, Rey invisible, a ti que has creado todo por tu poder inconmensurable y que por la abundancia de tu misericordia has traído todo de la nada al ser". Hay aquí una paradoja: ¿puede ejercer Dios su misericordia sobre seres que no existen? Lo que san Juan Crisóstomo quiere expresar no es tanto una actitud de compasión ante un ser que sufre, sino un exceso de amor por el cual Dios ha creado todo libremente, deseoso de ofrecer a otros seres el poder participar de la plenitud de la vida divina. Por otra parte, san Isaac de Nínive señala que tanto la creación del mundo como la venida de Cristo a la tierra, tienen el mismo objetivo: "revelar al mundo el amor sin límites de Dios ".

La Biblia comienza por una revelación del Dios creador: "Al principio creó Dios el cielo y la tierra..." y para subrayar el acto creador se emplea el verbo hebreo "barah" que está reservado sólo a Dios. Esta originalidad del verbo "barah" se refuerza por la Revelación, inconcebible para la razón humana, según la cual, Dios crea todo lo que existe a partir de la nada original. ¿Nos quiere dar la Biblia una lección de geología, una lección de antropología? No, sino que se trata de una llamada a tener fe en un Dios creador absoluto de todo.

¿A qué nos referimos cuando hablamos de la "nada"? La nada no tiene una realidad ontológica. No es algo que esté vacío, sino nada, ni siquiera el vacío. No se trata de una noción filosófica, sino de un "concepto límite". En ciertas filosofías o gnosis hay una tendencia a dar a la "nada" una consistencia e incluso asimilarla a la esencia divina, pero esto escontrario a la Revelación.

La enseñanza bíblica sobre la acción creadora de Dios y el mundo creado es única en su género. En las religiones mesopotámicas contemporáneas a la Biblia, los dioses formaron el mundo y lo modelaron a partir de elementos ya existentes. En Platón, se encuentra la noción de un Demiurgo que, contemplando las ideas divinas, da forma a una materia eternamente preexistente. En el hinduísmo no hay rastro de una "nada" primordial; el mundo participa de un ciclo eterno de generación y autodestrución represenado por la danza de Shiva. Sin embargo en la Biblia, Dios crea, es decir, lleva al mundo a la existencia por un acto de su libre voluntad. No está sometido a ninguna necesidad, ni siquiera interna; Dios es, pues, transcendente al mundo.

El hecho de que Dios sea radicalmente inaccesible en su esencia proviene del dogma de la creación "ex nihilo": todo lo que existe fuera de Dios existe por su voluntad y no por emanación de sí mismo. Pretender por parte del hombre participar de la naturaleza divina sería igual a negar su condición de criatura. Dios no tiene necesidad del mundo para que resplandezca su gloria. Sin embargo, por su amor y benevolencia, desea que su gloria sea recibida y compartida por otro además de él y crea ese otro de la nada, de manera soberana y gratuíta, retirándose a continuación humildemente.

En cuanto al mundo, es bueno, como dice la Biblia, pero no es divino. La Revelación impone una dualidad de naturaleza: por un lado está el Increado y por el otro lo creado. Pero Dios no solo creó todo, sino que continúa manteniendo a las criaturas en su ser. La creación de Dios no es un hecho que empezó y acabó, sino que es un acto continuo: seguimos estando en el día uno de la creación.

Los Padres de la Iglesia han señalado el cometido conjunto de las personas divinas en la presencia activa del Dios trinitario en el mundo: el Padre es el origen benévolo de la voluntad creadora y del plan de salvación; el Hijo, en tanto que Logos, estructura el mundo y le da su sentido e inteligibilidad; lleva con él los "logoi", es decir, las razones de las criaturas, porque él es el Alfa y el Omega (según san Justino el Filósofo y san Máximo el Confesor); el Espíritu Santo, como Señor que da la vida, lleva todas la cosas a su perfección en la belleza, es decir, las dirige a su destino eterno.

Es imposible hablar de la creación sin hablar del hombre, porque el  mundo, en tanto que creación, está inexorablemente vinculado al hombre. Creado en el sexto día como culminación de la obra creadora, el hombre fue puesto aparte, recibiendo la vida por un soplo divino. Esta condición eminente del hombree, creado a imagen y semejanza de Dios, conlleva, a su vez, una vocación dinámica que debe cumplir. El hombre goza del privilegio de la libertad y unifica en sí lo material y lo espiritual. Su vocación es cultivar, embellecer, conducir y elevar la creación a su creador para salvarla de la aniquilación y para que participe del gozo de Dios. Debo recordar que el centro de la Divina Liturgia ortodoxa no es tanto la consagración del pan y del vino, sino la "anáfora" (en griego, ofrecer a lo alto), es decir, la elevación al Creador de estos dones, y que el Canon comienxza por una acción de gracias por toda la creación. Lo dramático ha sido que, en lugar de mantenerse en su estatus de rey de la creación, el hombre se ha constituido en dominador, sin realizar lo que se esperaba de su realeza sacerdotal y profética.

El destino del hombre es, pues, unificar la creción y llevarla a Dios. Este destino se torció por la caída de Adán y Eva seducidos por la idea de una pseudo-divinización en su autonomía. Las consecuencias para el cosmos de esa caía del hombre fueron descritas por un gran teólogo bizantino del siglo IX: "Cuando la creación vio que Adán había sido expulsado del paraíso, se negó a seguirle sometida. Ni el sol, ni la luna y las estrellas querían dejarse ver por él; de las fuentes se negaba a brotar el agua y los ríos se negaban a continuar su curso; el aire no quería vibrar para que no respirase aquél Adán sublevado. Las fieras y todos los animales, cuando le vieron despojado de su gloria primera, lo despreciaron y se dispusieron a atacarle. Pero Dios, que había creado todas las cosas, ordenó que toda la creación quedara bajo la dependencia del hombre, pues, aunque se había vuelto corruptible, debía servir al hombre ya que para eso había sido creada. Y así debía quedar hasta que, renovado el hombre y vuelto a su estado original, la creación fuera renovada con él y vuelta al estado en que había salido de las manos de Dios" (san Simeón el Nuevo Teólogo. "Tratados Teológicos y Eticos").

Esta visión del mundo que es, a la vez, patrimonio espiritual y programa de vida, se encuentra en total contradicción con un mundo analítico, abstracto y utilitarista, que nos ha llevado a la catástrofe que vivimos actualmente. Uno de los grandes pensadores rusos del s. XX, Sergei Averintsev, decía a propósito de la modernidad: "¿De dónde procede esta tendencia? Lo más sencillo sería decir: del hedonismo, del consumismo. Pero este fenómeno tiene sus reíces en una especie de aislamiento metafísico que quiere separar al Creador de su creación, a la creación de su Creador y a nosostros del Creador y del cosmos". Efectivamente, al examinar la historia de la civilización occidental se podría aceptar que la crisis ecológica parece el resultado de dos factores teológicos concurrentes: a) la expulsión de Dios y b) el alejamiento del hombre respecto al mundo.

a) En cierta manera Dios ha sido expulsado del universo en nombre de la creación "ex nihilo", olvidando su gracia santificante que es el fundamento del universo entero.

b) El hombre se ha alejado tanto del mundo que ya no lo considera como una prolongación de su ser. La naturaleza, no teniendo ni libertad ni personalidad propia, ha sido considerada como situada al margen de la historia de la salvación que queda reservada sólo al hombre. Así, privada de dignidad, expuesta a la consideración objetivante y mecanicista del hombre, la naturaleza se ha convertido en los tiempos modernos en una fuente de explotación sistemática, cuya última manifestación es el capitalismo neo-liberal obsesionado por el crecimiento económico y cuya fórmula visionaria de "desarrollo sostenible", puesta de moda con su envoltura ecólógica ya no engaña a nadie.

Por supuesto que no se trata de rechazar el progreso científico, del que somos los primeros beneficiarios, sino, como dice el obispo sirio-ortodoxo Mar Grigorios: "La tecnología es la manera en que se humaniza la naturaleza en el espacio y el tiempo y del que el ser humano tiende a envolver todo el universo. Pero esta humanización, para ser salvífica, debe buscar su perfeccción en la ofrenda del hombre a Dios, de sí mismo y del universo entero".

Nos encontramos en un momento decisivo, en un momento único para el genero humano en su relación con el cosmos. Dice el Patriarca Ecuménico Bartolomé I: "La única esperanza para el futuro de la humanidad se encuentra en la aparición de un nuevo sentido de responsabilidad común y del carácter colectivo del destino de los pueblos, de todas las razas, de todas las religiones y de todas las condiciones económicas. Es cierto que sin esta conciencia las prescripciones éticas corren el riesgo de convertirse en letra muerta. Todos sabemos las diferencias que existen siempre entre el "hay que hacer" normativo y la realidad humana".

La Iglesia Ortodoxa es, por lo genral, reticente a intervenir en el campo de la politica, pero ante la realidad de una degradación ecológica desde hace más de treinta años, el Patriarcado Ecuménico ha reacccionado buscando despertar la conciencia, tanto entre la opinión pública como entre los gobernantes, para buscar respuestas a problemas urgentes que no son sólo de índole política o económica. Naturalmente la intervención de los Patriarcas Ecuménicos sólo puede ser de orden espiritual y moral. En la década de los 80 del siglo pasado, el patriarca Demetrio I ya levantó la voz de alarma ante la degradación de la naturaleza, estableciendo el 1º de septiembre como Dia de la Salvaguarda de la Creación, con Oficio litúrgico poropio. El actual Patriarca Ecuménico, Bartolomé I, ha promovido desde 1995 hasta nuestros dias, cierto número de Coloquios internacionales e interdisciplinares sobre el medio ambiente y en lugares en los que la naturaleza se veía amenazada (mar Egeo, Negro, rio Danubio, mar Adriático, Báltico, Amazonas, Groenlandia, Missisipi..). En palabras del Patriarca: "Todos nos vemos implicados en esta crisis, ningún grupo ni campo de actividad son los únicos responsables, de igual manera ninguna institución o poder pueden resolver la crisis por sí solos. Todos sin excepción, independientemente de sus convicciones confesionales o religiosas, deben aportar su esfuerzo. Todas las ciencias y todas las disciplinas, todas las culturas y todas las generaciones deben aportar su contribucoión. Hay que reconocer con humildad que la Iglesia no ha estado siempre a la vanguardia de la justicia ecológica. Ha transcurrido mucho tiempo hasta reconocer que el cielo y la tierra son inseparables, que la inmortalidad del alma no está disociada de la sacralidad de la materia".

En realidad, la crisis a la que nos enfrentamos concierne más que al entorno en sí, a la manera como consideramos e imaginamos el mundo. Tratamos a nuestro planeta de una manera inhumana e impía, porque nos negamos a considerarlo como un don que hemos recibido en heredad. Si no cambiamos nuestra visión sólo trataremos los síntomas y no las causas. Antes de tomar medidas estamos invitados a ver las maravillas de Dios en la belleza de la creación. En su discurso en Estocolmo, Soljenitsyne recordaba que el árbol del ser se divide en tres ramas: la de la verdad, la del bien y la de la belleza, y recordaba que en nuestras épocas las ramas de la verdad y del bien se había tronchado, quedando sólo la de la belleza y que a ésta le correspondía aprovechar toda la savia del árbol para hacerlo florecer.

El "pecado original" de nuestra época no es tanto una transgresión legalista, sino nuestro rechazo obstinado a recibir el mundo como un don de reconciliación con el planeta y como un sacramento de comunión con el resto de la humanidad, porque la delicadeza con que tratamos a la naturaleza refleja la manera en que rezamos a Dios y amamos a nuestros semejantes

 P. Archimandrita Demetrio (Sáez)